Морок закрався в душу,
Чернь в голові дере.
В’яжемо чорну смужку
На шию тих хто живе.
Кладемо у ноги скибину
Теплого хліба, шматок.
Хай перекусить людина
Водички хай вип’є ковток.
Порожні, холоді очі
Ганчіркою вогкою втрем.
Запалимо свічку до ночі,
Зігріємо « тіло » вогнем...
Дерева тривожно шепочуть,
Тіні у нас кида.
Розум додому хоче,
Геть від людей, що нема.
Погляд сумний на могилу,
Прощання шепочем слова…
Провідали мертву людину...
Людина ж насправді жива!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204290
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.08.2010
автор: Vadia