Стривай, ти українець чи жертва історичних похибок?
Твоя свідомість ще не зрозуміла,
Ще не пішла на рятівний той крок.
Ти вибираєш шлях – то крок за кроком,
А чи не треба зупинитись, чи,
Можливо і Росія буде снитись,
Ти будеш їй молитись, стоячи.
Дивись, Карпати і Донбас,
Галичина і Таврія – одна держава,
А ти не розумієш, що могутня слава
Прийде тоді, коли ти станеш іншим.
Не треба говорити про брехню,
Не треба вірити у правду, хоч свою,
Потрібно просто бути іншим і тоді
Признатися мені у боротьбі,
Велично мовити: ми всі одна громада,
Що ми народ одної крові
Не будем звинувачувати в змові
Себе і нас – одних братів,
А може знаєш вже, чи зрозумів?
Твоя ознака – рідна мова,
Не смій і проголошувати слова.
Тобі не личить бути москалем.
Ти зберігаєш все російське, як тандем.
Не смій ганьбити суверенітет,
Бо, знаєш, Батьківщина в нас одна,
А ти малюєш той портрет,
І ця картина, мов сумна.
Сказати мушу, Україна – неподільна.
І не діли мене й себе,
Дніпро одне, державу вільну,
Не обміняй на щось любе.
Ти продасиш Вкраїну любу
За будь-що в світі, душу продасиш,
І принесеш цим стільки бруду,
Хоча, благаю я, залиш.
Давай пройдем землею через міст,
Побачим поле, гори, ліс,
Почуємо новини із країв
А може знаєш вже, чи зрозумів?
Ти ж не мій ворог,
Ти – мій друг,
І я на край землі з тобою
крізь труднощі всі перейду.
Ми будем йти і нести зброю,
Я скажу:”Серце в нас на двох”
І навіть вражий крик: до бою
Не зупиняє ні на крок,
Бо ми – брати до смерті, зною.
Це не твоя і не моя вина,
Що ми з тобою зовсім різні,
Але лише одна любов дана –
Коріння роду, предки грізні.
Історія біжить, не зупинити час,
Не забуває ті епохи,
Та буде слава ще не раз,
Заллє Дніпровськії пороги.
Заграє гімн. Вдихнемо вільно.
Це те, до чого прагну і хотів,
А може знаєш вже, чи зрозумів?
Учись, читай, прямуй до перемоги,
Насправді нас не двоє, а мільйони
І ще пройти далекі марафони
І перед нами відстані й дороги,
А може вже не буде змоги
Обнятися, потиснути тіла і руки,
Щоб зняти всі страждання, муки,
Зірвати з себе ті тяжкі кайдани,
Що ріжуть душу, тиснуть в рани.
Радій, ти – не один,
Ти – України вірний син,
Тому, підтримати прийдеться.
Для духу, думки, для науки
Тримати гордість доведеться.
Пробач мені за негаразди,
Я вибачив усі образи.
Тепер нема таємної відрази.
Усе, не маю більше слів.
А може знаєш вже, чи зрозумів?
Як прочитаєш це послання,
Мій висновок, моє зізнання,
Подумай над усім, що в тебе є,
Не думай про чуже, подумай про своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204248
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.08.2010
автор: Million Dollar Boy