Хоч до фінішу міліметри,
Переслідує душу крик –
Було б краще на старті вмерти,
Бо ми знову, як всі… Без крил…
Епізодів позаду сотня…
Не така вже й душа порожня…
Ні, ти знаєш, я не самотня,
Просто мрії ділю з безсонням…
Ейфорія давно допита…
Тижні схожі до божевілля…
Спогади – кілька щасливих митей,
Й досі ними лише хворію…
Закінчилися суперечки…
Пробачати не варто вміти…
Сто відсотків, ми недоречні
У реальності цього світу…
Даю слово, ніхто не дивиться
На той факт, що в нас різні ролі…
Переможець також опиниться
В епіцентрі гіркого болю…
Щирість слів вже, навряд, повернемо…
Хоч в серцях тисячі надій,
З перехрестя ми знову звернемо
В наше Місто Розбитих Мрій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2010
автор: IceBound