Одна гуляєш в київських печерах,
Де ладаном обкурювали вади.
В Святе письмо загортуєш вечерю,
І носиш хрестик про усяк випадок.
У тебе одяг з чорного бурштину.
На волю з клітки ребер рветься серце.
Ти не гончар, ти лиш мішаєш глину,
З якої інша потім зліпить все це.
На гору двері, грати з павутини.
Збираю враження в чотири мегапікселі.
Я, як художник, створюю картини,
Та не наважуюся залишати підписи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204133
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 03.08.2010
автор: Perelubnik