Іще чекати нам своєї тиші..
Не в змозі вічність нашу пам,ять стерти..
В моєму серці спогади лиш пишуть
З минулого навіяні портрети..
Десь вище неба в згубленій орбіті
Твоя душа знов допива азарт..
І тільки мрія, об пітьму розбита
Лишила в грі мені ще кілька карт..
В акордах ночі наших нот немає..
Й на роздоріжжі завмирає мить…
Чи й досі янгола свого чекаєш,
Що подумки до тебе шепотить?
Давно не сняться шукані дороги
Твої слова з усіх історій стерті..
І тільки намальовані тривоги
Ще десь блукають по моїй планеті..
Вже плаче час від нелюдського болю
Гіркої віри обпаливши миті,
Ти мій тріумф колишнього двобою,
Я твій міраж, загублений у світі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2010
автор: IceBound