Посвята Світлані Антонишин

Вся  сила  –  дух,  а  дух  –  то  слово,
Що  лине  вже  мільйонами  рядків,
Які  підкорюють  всі  сили,
І  скелі,  і  каміння  змили  
Куплетами  безмежних  берегів.
Безсмертний  дух  руйнує  біль,
Він  відкриває  зоряні  простори,
Тумани  і  вогні,  й  корали,
Безмежні  землі,  ареали  –  
Всі  погляди  і  лінії  очей
Крізь  страх  самотності  ночей.
Безсмертний  дух
Величніший  і  від  медалей  й  від  заслуг,
Міцніший  від  надії  й  віри,
Він,  як  вірніший  друг,
Захищений  від  негараздів  і  недуг,
Мов  ідеальний  захист,  омофор,
Мов  світлий  теплий  коридор.
Безсмертний  дух  малює  ідеали,
Шедеври  пише,  золоті  корали,
Але  існують  хитрі  сили,
Вони  той  дух  ледь  підкосили.
Якби  примусити  ту  силу,
Скоритися,  змінитись  її,  милу,
То  світ  не  залишився  би  один,
Бо  зорі  не  зупиняться  у  плин.
Той  дух  міцніє  і  міцніє,
Гартується,  не  хилеться,  не  мліє,
Цвіте  і  розвивається,  й  росте  –  
Все  інше  –  це,  порівняно,  пусте.
А  ті  підступні  хитрі  сили,
Що  дух  піддатися  просили,
Назавжди  зникнуть  у  момент,
Як  звук,  життя  експеримент.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203945
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.08.2010
автор: Million Dollar Boy