Він подарував їй перстень з авантюрином. На Миколая поклав під подушку. І вже не спав. Чекав ранку, він взагалі-то, сова. Вона зраділа, одягнула перстень на вказівний палець правої руки. Камінь був цеглисто-гарячим із маленькими лукавими блискітками, такими ж, як у її світло-бронзових очах. Пішла на роботу.
Він знайшов під подушкою подарунок від неї, для нього. Це була дорогезна туалетна вода для чоловіків "Вue" ("прощай"), від Тері Муглера. Який це був запах!
Ввечері вона не прийшла і не подзвонила. Він десяток разів чув у телефоні ненависну фразу:" Ваш абонент знаходиться поза межами досяжності".
Не спав. Думав: " Не треба було дарувати цей перстень з авантюрином, казала ж продавчиня на Вернісажі, що каміння мають певну енергетику." А він не повірив. Авантюрин так пасував до кольору її очей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203892
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2010
автор: Лана Сянська