На грані зриву, на найвищій ноті
Зачиню двері перед помилками й вслід
Я крикну те, що записав в блокноті,
Що згасить полум’я, розтопить сльози-лід.
Тоненька нитка втримує єдине
У ланцюзі високих почуттів,
Не можна гратися із нею, бо застигне
Єдиність вдуманих світів.
І переллється кров в холодну воду,
Розірве нитку гострий ніж,
Забуду те, що пам’ятав із роду,
Відчиню двері всі навстіж.
І заголублюся від шуму на твоїх вустах,
Вже зараз злину, бо я – птах!
09.06.08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203659
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 31.07.2010
автор: Million Dollar Boy