А осінь приходить неждано –
З своїми листками – сльозами,
З своїми німими дощами,
З ночами, де хочеш померти
І більше у світі не жити.
Осіннє кохання – останнє,
Ти більше не зможеш любити.
Хоча буває грає ще листя
Свою симфонію літньої мелодії,
А серце шепотить : „Ну залишись ще зі мною
Хоч сьогодні ти...”
Даремні сподівання осені –
Прийде зима і замете усе снігами,
Та я зими вже не боюсь –
Вона – це звична пора поміж нами.
Три осені пройшло і три зими,
Чотири весни й не єдине літо.
Тобі я посилаю сонце без кінця,
А в відповідь ідуть зів’ялі й мертві квіти.
І знову осінь стука у вікно,
Уже четверта – чи ж мені радіти?
Ти десь у цьому світі є,
Але від цього менше не стає боліти?
21. 10. 04
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2010
автор: Ardoss