Вони не були коханими,
І навіть друзями не були.
Жили своїми різними долями.
Один без одного жили.
Нікому й гадки не спадало
Сказать, що з них була б хороша пара
Аж надто вже вони не схожі
І майже повністю ворожі.
Він закохувався з швидкістю світла
То в ту, то в оту, то в іншу.
Вона в серці почуття з минулого ховала,
А іноді здавалось, що ніколи й не кохала.
Він кричав: ”Ти ображаєш людей!
Подивись на себе збоку – снігова королева."
А вона й справді людей ображала
Й шукала іншого життя для себе.
Він бив руки об стіни і кричав:
„Подивіться – це робить зі мною любов! ”
А вона дивилася на ці руки і думала
Як низько людина цінує свою кров.
Інколи він цілував її в губи,
Мабуть просто так, як друга.
А вона ці поцілунки забути намагалась
І боялась, щоб знов не закохалась.
Він би хотів її позбутись назавжди
І хотів би її ніколи не знати...
А вона лиш одного хотіла –
Когось по – справжньому покохати...
2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2010
автор: Ardoss