Він не любить коли я мовчу.
Я ж люблю з Ним лише мовчати,
Вивчати Його цитати,
Рахувати краплі дощу.
Він дарує мені троянди,
Люблю дивитись як вони в’януть.
Він ненавидить мене п’яну
І виливає моє вино
А. Все одно. Я і так повернуся на дно.
Мені туди періодично треба.
Здалеку набагато яскравіше небо
І там хоча б є про що мріяти
І у щось трохи світліше вірити.
Він часто заходить перевірити
Чи я така як була і в двері стукає.
Той стукіт знається мукою,
Хоч я ніколи й не відчиняю.
В Нього ж є ключі від квартири.
Мій світ ділиться на чотири.
Він питає чого я хочу,
Я знову ховаю очі,
Щоб не сказати і не заревіти.
«ти дорожча за все на світі»
Ми як трьохрічні діти
Пропускаєм проблеми і далі мучимось
Хтось сьогодні присниться, та не Він чомусь.
А завтра розбудять вже не його дзвінки,
Я вкотре порву минуле на шматки,
Щоб тільки не навпаки.
Щоб минуле мене не порвало.
«Цікаво, як Він там..? Мені Його так мало…»
Але це вже звичка, не думати, що буде.
Я забула і весь світ забуде.
Зайві пробачення, сварки, сльози, зайві питання.
Піду хоч обійму його востаннє….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2010
автор: Эллен Грин