Десь далеко, між водою і небом,
Де крила вітру тихо носять любов,
Нам із тобою більш нічого не треба,
Лише повільно яду-меду у кров.
Де сотні, тисячі і навіть мільйони
Наздоганяють стрімко цей міський час,
Де повні справ, думок і душ вагони -
Ми віднайдем важливе тільки для нас...
У найпустішому, безлюднішому місці
Твій вірний дощ проллється нам на мить.
А навкруги -минулорічне листя,
А навкруги лише весна і ти.
Велике місто заглядає в вікна,
Великі ми в коханні на Землі.
Все сяє і мелодія не стихне.
Ми тут одні, здається або ні?..
Квітень 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2010
автор: dada_