Львів застуджений. Тьмяно хитається.
Дівчинка з скрипкою. На губах фіолет.
У спущених фіранках пил грається
З промінням. М’який холодний фальцет
У її друга, якого так давно не бачила.
За яким плакали всі її поїзди,
Минаючи львівський вокзал. І начебто
Не можна так любити... Бездимно
Впадає кімната у вальс. Гарячки.
Зіграно ось всі 18 п’єс.
Дівчинка смішно здригнулась. Їй лячно
Чи просто морозить. А втім є сенс,
Що вона сьогодні розірвала фіранки
І лаштуючи місто до нового стрибка
Зіграла себе всю до останку.
Для нього. Для Львова. Без скрипки.
Без смичка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2010
автор: Тетяна Запорожець