Так і знай, друже мій, що я за тобою скучила,
споглядаю дощі та цілую чужого іншого...
Аж ніяк це не боляче. Найболючише
бути пільговиком у переліку найбезнадійніших.
Ось чергова сестра, біла жінка з м*якої гуми,
говорить до мене: «Дівчино, підійдіть сюди!!»,
і вимирює смуток мій, як вимірюють силу струму,
на папері фіксуючи зависокий рівень біди.
Я не знаю, чи винайдуть ліки від безнадії,
від безсоння душі, від серцевої лихоманки...
Повертайся, як схочеш. Без тебе занадто вільно.
Я без тебе уламок, фрагмент, половина, порожня склянка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203069
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.07.2010
автор: OlenaSemenchuk