- Діду, діду, а нам у школі розмальовку дали, тут потрібно небо та землю розмалювати, допоможеш?
- Давай онучку. От дивись як потрібно, небо буде у нас чорне, бо в мої роки, коли партизаном був, то тільки по ночах і ходили, бо ловили, а як зловили, то стріляли…Ех часи були, пам’ятаю сидимо ми з дідом Грицьом у чагарі, і тут окупанти на німців пішли, а ми їх тра-та-та з кулемета, німця врятували, німець нас по голові погладив, та й далі пішов. А земля червоною нехай буде, бо ж червоне це кров усіх наших, тих, що окупантів стріляли.
- Та не слушай ты его, я твоя бабушка и тебе всю правду расскажу. Небо и земля должны быть красными как Великая Красная Страна, на небе – звезда, а на земле – серп, ибо так проще а все кто против, вроде твоего деда, будут сидеть без ужина. Потому что была одна нация, один народ, один холодильник, один телевизор, одна рубашка, одно платьице. Ето сейчас жируют и разнагольствуют, эх Сталина на них нету, тра-та-та и все.
- Синку, я твій батько і я тобі допоможу, небо та земля нехай будуть голубенькими, а у куточку зірочки кружечком, бо тікати до такої краси потрібно негайно, тікати і робити там усе, що скажуть, бо там добре, а тут погано, бо там люди, а тут ні, бо краще там нехай буде твій дім і хоч Батьківщину не вибирають та сьогодні можна її поміняти, або за дорого купити або задешево продати.
- Сынок, мама всегда права, слушай маму, у нас все будет нарисовано так: белое красивое небо, синий горизонт и красненький островок. Там хорошо, там леший бродит, русалка на ветвях сидит… Там газ, там нефть, там, сынок, скоро твоя родина будет...
- Ні-ні-ні, ви усі не праві, це усе не так!!! У мене, небо повинно бути голубеньким та неосяжним як душа , а земля колосиста та родюча, мов серце. Тому, що це – моє завдання і моя розмальовка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202399
Рубрика:
дата надходження 23.07.2010
автор: Ярослав Клочник