Сутінки сутенили, стелили лоно,
Тінили тінями, тіла тінявили,
Лили жагу , а хтось кривився,
Остовпіло в шпарину дивився.
Ніч ночувала-чатувала на горищі,
А сонце руде – все ж вище,
Вона ж боялась , про себе лаялась
І гадиною від хіті звивалась.
Не барися ! Борися з брамою,
Тору відкрий, тайну про Авраама
Хмари знову над входом брами відкриті
Напоєні ті, що говорить на івриті.
Сутінки проливались ринвою литою,-
Латунною з Храму Первозванного ,- линвою
І не стане попелом черлене злото,
Тут часті дощі, змивають брудне болото.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202319
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2010
автор: Лана Сянська