А блискавки міняють ніч на день,
Якісь далекі дуже внуки сонця,
А у крові зашкалює вже стронцій,
Як і у всіх позаземних людей.
Стою сама розхристана і боса,
В калюжі ніч відбилась, і в очах
І у якихсь незвіданих речах,
Куди ще не дісталась літа осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202214
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.07.2010
автор: barabenka