Невже так буде завжди?
Я на поталу тобі?
Не жити,не дихати,йти
І рвати дроти у журбі.
Якшо так буде завжди?
Не спати, розбитися в кров,
Вчувати чужі поїзди
І не догравати любов.
А, може, так буде завжди?
Сніданок з надії і чай
Не знаєш біжиш куди,
Боїшся слова прощай.
Нехай так буде завжди,
Десь терпко і гір далечінь…
Величне звучання: «Зажди!»
В епосі нових прозрінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2010
автор: Крапля неба