Знущання

Горю  в  вогні,  горю  я  в  муках,
І  серце  в  грудях  бурно  стука.
Любов  залишила  мене,
І  пустка  тут  тепер  живе.

Нема  його-нема  надії,
Життя  завмерло,  зникли  дії,
Нема  бажань,  нема  мети.
Куди  ж  за  ним  мені  іти?

Де  його  сховку  відшукати?
Чи  просто  сісти  і  чекати?
Куди  іти?  Нема  доріг.
Ти  не  впадеш  йому  до  ніг.

І  навіть  поруч  не  побудеш,
Але  повік  вже  не  забудеш.
До  скону  ти  тепер  гори-
Життя  знущається  згори.

Хоч  яким  довгим  не  здається,
Воно  лише  з  тебе  сміється,
Іще  й  забрало  і  кохання,
А  ти  живи  лише  бажанням.

Настав  вже  час  давно  змиритись
І  без  кохання  веселитись,
Яке  сховалось  десь  у  лузі,
Мені  залишило  лиш  музу...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2010
автор: Ярослава Ткач