Було їх триста- всі з палючим серцем,
З волею в думках і у душі.
Та жоден з них назад не повернеться-
Загинули вони усі.
Ридає мати над рідненьким сином,
Кохана дівчина стоїть у самоті.
Здавалося б, недавно ти, хлопчино,
Зізнався у коханні тій дівчині,
Що зараз гірко так ридає в стороні.
Було їх триста.
Серед них, мій друже,
Не було боягузів й слабаків.
Вони самі пішли вперед до бою,
Щоб захистити край від ворогів.
Та не змогли.
Бо мить ураз чудова обірвалась
Прекрасного й короткого життя.
І в той момент усе згадалось-
Щасливі дні уже прожитого життя.
Тому повинні пам’ятати
Тих триста хлопців, що загинули тоді,
За волю, за державу- не за славу
Життя свої поклали молоді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201942
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.07.2010
автор: Rom@shka