Я замріяна, мов Ассоль,
Лиш вітрила б мені блакитні,
Я закохана в вічноквітну
Плутанину твоїх консолей;
Височіння твоїх тимпанів,
Капітелей могутні плечі,
Мужні спини твоїх титанів,
Ледь вловиму трамвайну ґречність…
Я заплутана, мов жучок,
В павутині твоїх історій,
В нелогічності балачок,
В неділимості територій,
В тріумфальному дзвоні бань,
В ниточках мармурових сходів,
В доленосності кавувань,
В різностиллі костельних зводів…
Я, замислена, мов Декарт,
Я існую в твоїм безсонні,
Крапля-крапка на твоїй карті,
Слід на бруці твоїх долоней,
Незмиренна з твоїм трагізмом,
Невловимо й нечутно-тихо
Я злилась з твоїм організмом,
Як шкідник, що приносить втіху,
Завойовник, що зводить храми,
Відчайдушна, що ліпить дружбу, -
Я навчуся ще гоїть шрами...
Я люблю тебе. Ти - байдужий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201838
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 20.07.2010
автор: Ксенислава Крапка