Я хочу кричати, кричу!
Про те, що в країні немає,
Немає похвал і жалю,
Життя так невпинно минає!
Я хочу бігти, я біжу!
Біжу я від того, що гину,
Я гину тому, що кричу
Про те, що нема України!
Я хочу взяти, я візьму!
Візьму я все те, що потрібно,
Потрібно взяти у війну,
Війну з управлінням ганібним*!
Я хочу мoвчати, мовчу!
Мовчу я тому, що не можу,
Не можу відвести чуму**,
Чуму, що країну тривожить!
Я хочу все стерти, зітру!
Зітру я тому, що набридло,
Набрибло все те, що нам ллють,
А ллють нам у вуха повидло***!
Ми хочем ще жить, ми живем!
Живем бо ми маєм надію,
Надію на те, що пройдем,
Пройдем ми все те про, що мрієм!
P.S.
А мрія у нас всіх одна,
Прожити у злагоді й мирі,
Ми вірим у те, що вона
Прин́есе нам кращі надії!
_________________________________
*Ганібним - від слова ганьба.
**Чума - асоціація з лихом.
***Ллють у вуха повидло - солодка брехня!
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201748
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.07.2010
автор: А. П. Кабвой