Проміння  ти  мені  своє
Подарував,  тому  стає
Зігріте  серце,  що  ятриться,
Палає,  світить  та  живиться
Одним  яскравим  лиш  огнем,
Одним  тобою,  тож  тепер
І  райдуга  вже  має  колір.
І  посмішка  присутня  в  долі,
І  заспокоївсь  шторм  у  морі,
Та  буря  зникла  враз  поволі,
Отож  дароване  проміння
Я  берегтиму  наче  зілля
В  найглибшім  місці  на  землі,
Де  був  лиш  Бог,  де  не  душі
Ще  кроку  не  зробили  там,
У  місці,  де  ти  світло  дав,
У  тій  скарбниці  потаємній,
Яскравій,  сонячній,  не  темній,
У  тім  куточку  лише  ти…
До  серця  я  запрошую  зайти…
Ходою  война    без  змагань,
Без  зрад,  без  болі,  без  вагань…

Запрошую  тебе  я  у  свій  рай…
Проходь…І  двері  зачиняй….

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2010
автор: Я є я.