Магічний вечір, місяць повен,
на небі білих хмар рілля ...
із почуттів сплету я човен,
відпустить злучена Земля.
Бо кличе Небо, хмари, місяць –
в далекий простір, в вічну путь –
і на Землі лиш ти займися
для мене світлом, не забудь!
Безодня духу квітне – хоче
в безоднях космосу рости ...
як голос Неба ти шепочеш –
маленьким Сонечком світи!
На небі зорь багато тисяч,
одна малесенька Земля ...
світися, ластівко, світися,
щоб я вернувся звідтіля!
(T)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2010
автор: Oleksa