епіка
епічність
Світ зрушив з місця
і розладнав назавжди вічність
все закінчилось
і лиш початись має в цей момент
час похилився, небо вкрилось
малими пухирцями без комет
жива троянда за парканом
маленький хлопчик перед ним
пустир. відносно чисто й гарно.
але троянда гине.
перегин
поміж світами
зв'язок
хитається над прірвою візок
йти далі?
чи померти
йти далі
нехай вмирають інші
червоне поле попід небом
пустир...чи може тонкохід
йти далі
і руйнувати ка не треба
мій ка-тет - я і тонкий лід
чергова станція. троянда змерзла.
ховаюсь. знову моно.
блейн-моно
стріляю серцем. мовчазним.
Світ рушиться. і з нього ллється ДИМ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201469
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.07.2010
автор: Богдан Духевич