Примарне щастя пахне снігом…
Першим, ранннім…
На хризантемах,
котрі за дивним збігом
Іще чомусь не відцвіли,
А може й ні?
Примарне щастя, як суниці,
Кровинки лісові, в долонях
Твоїх… І їх ти подаєш мені…
А я не помічаю,
дивитись в очі…
хочу ...Бо вони такі сумні…
Примарне щастя пахне
Шматком розламаного навпіл літа,
Пелюсткою рум'янку…
Коли над вигаданим світом-
Пливе туман
Несправжнього світанку.
А може щастя - просто тінь
Із снів про сніг і про суниці,
Де ми були в затьмаренні ,
забувши те,- що сон – це сон,
Ось,- пилом пахне, справді…
Чуєш,- в цім різниця…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2010
автор: Лана Сянська