Культура, культура. Ура! Ура!
Яка там культура,
Одне, звісно, є в нас, це - мукулатура.
Кричим, галакаєм. Лаєм! Лаєм!
Поняття не маєм,
До кого й до чого, а тільки - волаєм.
Живемо, жиємо? Є ми! Є ми!
Чи просто існуєм,
Чи то вже життя ми своє - не цінуєм.
В цей світ ми так просто, це сто на сто!
Прийшли як ті гості,
І підемо з нього, залишивши - кості.
Де істина ця є? Не є! Не є!
І де той Мессія,
І де та душа, що до нього - воліє.
Бездушні, безкарні. Марні! Марні!
Мов хмари, примарні
Блукаєм по світу - як тіні химерні.
До скону чи доки? А поки! А поки!
Хто зна, і ще скільки
Терпітимем злидні, наругу - й не тільки...
Як кажуть, тривога, до Бога! До Бога!
То зразу й до Бога,
Надія, що буде його нам - підмога.
А самі не можем? Можем! Можем!
Чи просто не хочем
Мінятись на краще, а все тільки - стогнем.
Ми люди, чи іуди? Люди! Люди!
Не знаємо правди,
Не маєм надії, поснули - назавжди!?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201186
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 15.07.2010
автор: tatapoli