А я сьогодні напишу про літні квіти в моєму городі,-
Про флокси*, вони не знають парадного лоску,
Вони фіолетом рожевим ледь запечалені, горді
І дружні із грозами , вони такі справжні, не з воску.
І ночами пахнуть тривогою, літа минанням,
В байдужому світі – що дихає своїм СО 2,
Не ризикують нічим, лиш одним , що будуть зірвані зрання,-
Кимсь, хто крадеться в город і на їхній цвіт зазіха.
Вони світ рятують своєю красою печалі земною,
Окрім променів сонця і вологи землі,- нічого собі не беруть,
Вони не знайомі з морозами, снігом, зимою,
І не запахнуть цвіллю, лиш покірно, в призначений час,
собі відцвітуть...
* ФЛОКСИ- В перекладі з грецької "флокс" означає "полум'я", і саме це найменування дане рослині в 1737 році Карлом Ліннєєм за червоне забарвлення кольорів в родоначальних форм. Полум'яними факелами були вони, за переказами, в руках моряків і Одіссея, що спускалися в підземне царство Аїда. За ними таємно слідував бог любові Ерот, який постійно охороняв любов Одіссея до Пенелопи. Коли супутники вибралися з підземелля і кинули факели на землю, ті проросли і перетворилися на квіти флокси на згадку про сміливий Одіссєя. Ерот же з факелом не розлучився, але, стомлений важкою подорожжю, несподівано задрімав. Поки він спав, німфа викрала факел і, щоб піти непоміченою, вирішила погасити його в найближчому джерелі. Але коли вона опустила факел у воду, джерело освітлило, закипіло, і вода його стала цілющою. Тепер немічні люди ходять купатися в цілющі води і повертають тілу молоді сили. Адже Ерот колись запалив факел від погляду закоханої дівчини, що горів, і любов зігріла воду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201065
Рубрика:
дата надходження 15.07.2010
автор: Лана Сянська