Все, що сутолока не смете,
не застрелить
за два кроки
від зачарованого міста
з жилами-метро,
із кров’ю мови,
ввійде просто під мозок
недозволеною книжкою,
спідницею прозорою,
малою ниючою мишею.
Вона бігає зі скроні в скроню.
Я чую її брудний писк,
її пришпилені дзвоники,
войовничі прискорення дзиг.
Все, що твої очі
дозволять вимкнути,
буде світити через все життя
просто в зіниці,
що не встигли й зиркнути
у розшпилені гудзики
старого вікна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200719
Рубрика: Нарис
дата надходження 13.07.2010
автор: Святка Ностальгія