твоя людина…

Коли  ти  бачиш  небо  у  калюжі,
І  розумієш,поряд  є  людина,
З  якою  ви,мабуть,як  рідні  душі,
Яка  на  світі  лиш  одна-єдина...
Твоя  людина...

Коли  ви,може,зовсім  і  не  схожі,
В  тобі  проснеться  крихітна  дитина,
Й  усе,  що  не  відчуєш  ти  за  гроші,
Ти  знаєш  точно  –  то  твоя  частина...
Твоя  людина...

Коли  ти  бачиш  сонце  серед  зливи,
Й  не  помічаєш,  що  таке  провина,
Тобі  начхати  на  чиїсь  там  впливи,
І  так  хотілося  б  від  нього  сина...
Моя  людина...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2010
автор: Анна Помаранська