І знову зникли наші вихідні,
Лишивши по собі печальну згадку.
Мороз малює казку на вікні,
В якій ми почали життя спочатку,
В якій сплелися наші почуття,
Як у вінку м'які суцвіття безу.
Й кохання має право на буття,
А не розправу шаблі гострим лезом!
Та раптом казка з крижаного скла
Від променя грайливо-золотого
Безслідно та жорстоко утекла.
Мені лишила спогад… Більш нічого!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2010
автор: Marianna Russo