Готельні пориви тікати звідси -
як можна далі,
забрали сон,
як колись Тебе.
Налився дощ – повні вінця.
Відблискує тьмяно,
впаде на плече
і розказує:
“…там, де….
старезні блюда пустель…
м’ятного запаху степ…
небо схоже на мед…
там, де…”
А тут – мирно дощу стук,
холод – і ззовні, і в нетрях рук,
вірний, та п’яний друг.
Між нами кордон,
на якому десятки псів
співають сонети.
І вже зовсім невеселий спів:
“А где дом?
А дома и нету…
А где
дом?
А дома и
нету….
А…”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2010
автор: Святка Ностальгія