Входить вечір-антидепресант,
Приміряє тінь мою до столу
І сідає поруч. Душу голу
Пригортає, наче рідний брат.
Так важливо знати і знайти,
Як ці ліки зберегти для інших,
Хто там ще розплакався у тиші
Від гіркої втоми-самоти.
Світло стереже дитячий сон.
Тихе світло заспокоїть нерви.
Ще не зовсім поточили черви
Рідні лики з пам’ятних ікон.
Тож утрьох: я, вечір і свіча
Непомітно дочекаєм ранку.
Час поволі зарубцює ранку
Від твого жорстокого меча
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2010
автор: мирослава