Безжальний дощ у душу б'є,
Він знає, я тепер без тебе,
Він мстить, він хоче, щоб у небуття,
Пішла , туди , до його неба...
Я знаю, тепер вже не важливо знати-
Назавтра буде сонячно, чи дощ?
І вже не хочеться до ранку спати,
А обіймати всі простори площ.
А завтра я уже замкнусь у клітці,
Закину в шафу рятівні ключі,
Зупиниться годинник на знайомій мітці,
А вічній темноті радітимуть сичі.
Безжальний дощ по нас, вже не гримить,
Не б'є, як дзвін, лише ламає спиці,
Застромлені у наболілу мить,-
То був не день, - була синиця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2010
автор: Лана Сянська