Вдень не запалюють свічки,
не мріють
та не плачуть.
І хто розкаже, що є ти,
коли ввійдеш
у пам’ять?
Про славнозвісне і страшне,
про думи
і запали?
Хто твою сповідь перейме –
кохана
чи немила?
Я мовчки квітів назберу,
щоб
сталось
диво.
Вдень не запалюють свічки,
а будять
Всесвіт димом.
Вимерзлі зорі,
вечір-напруга.
Синє
яскраве
повітря.
Ладаном куриться
зоряна туга
у наднебесні нетрі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199904
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.07.2010
автор: Святка Ностальгія