Теплим квітнем із весни він зайшов до неї в сни, -
Днина сходила ясна... почуття несла весна, -
Поцілунків зорепад, заквітчав кохання сад.
В літечка, наприкінці, зникли сонця промінці.
Світло від рожевих мрій сумом мружилось з-під вій.
Осінь, без усяких див, написала свій мотив...
І розлився її блюз на закоханий союз,
То дощами сумував, то вітрами завивав...
В осені під ворітьми, остудив їх день крильми.
Тінь холодна та густа впала навзнак на вуста.
Мимоволі, навпростець, любов збігла нанівець, -
Розірвавши, геть свої, - пристрасті, жаги краї...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2010
автор: grycha