В епіцентрі твого світла
Крізь людських цензур неволю
Чорним полум’ям розквітла
Метастаза мого болю.
Розтирає глузд на порох,
Інфікує самотою
Кожне слово, дотик, порух…
Кожен рух з печаттю тою.
Плаче дощ деревам в рани.
На мою знемогу – де ж ти?..
Достраждала до Івана –
Квітку-біль зірвіть нарешті!
Вітер шарпає – омана…
Мрії осідлали мітли…
Маришся… чужий… коханий –
В епіцентрі болю-світла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2010
автор: Рені