зененим було вимащено стіни
здається стеля вапняна ослінна
хтось голки втикував у вени
й погода хмурилась осінньо
а смерть сиділа у кутку лляна
ми з нею зрештою вже майже подруги
їй теж не в кайф вислухувати наші крики
вона чекала мовчазного подвигу
відсунувши бажання дикі
смерть закурила м"ятну суперлегку
я попросила дати мені кави
накрила мою руку покривалом зверху
сказала: "кава - це так не цікаво"
і понеслись ми хатами й квартирами
моїх коханих, вірний і колишніх
і їх байдужість убивала тирами
а скільки було обіцянок лишніх
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2010
автор: Наталка Тактреба