Я лишаюся тут назавжди
і не буду від себе втікати,
я віддам свої сили задарма
щоб до твого вікна не літати.
Я сховаюсь у синії ріки,
у глибокі каньйони спущусь,
загублюся в лісах Амазонки,
у пустелі маревом білим здіймусь.
Я ніколи вже не потраплю
в поле зору цих дивних очей,
і на тебе також не гляну
заблукавши у світі ночей.
Я ніяк собі не пробачу,
що безсила була і німа,
що тобі не сказала всю правду -
Боже, яка ж я дурна...
Повертайся назад, за край світу,
повертайся, а я не піду,
я з вітрами шукатиму тишу,
із зірок намалюю мету.
У осіннє золото кленів
ти повернешся в рідний свій край,
і востаннє згадавши про мене
ти від мене привіт передай.
16-17 вересня 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2010
автор: Слатко Лала