Дощів тенета ловлять нас –
нам навпіл миті не ділити,
що гронами краплин налиті.
Сховаймо відчаю меча –
до скрині, аж на дно, під мотлох,
аби подалі від гріха,
твоя душа, остигла й мокра,
моя душа, німа й суха.
Сховаймо сумнівів багнети,
сховаймо ревнощів ножі.
Дощі розставили тенета,
полюють знов на нас дощі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199579
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2010
автор: Strannic