І що ти зрозумієш у цьому житті? Навіщо ти? Навіщо я? Навіщо сонце? Навіщо ніч? Багато питань, на яких відповіді не дочекаєшся. Почуєш лише невдоволення. Хоч люди й самі не знають "навіщо". Але показати себе розумним хоче кожен. Не всім вдається.
Ми загубили дитинство, Вам не здається? Де знаходиться те кохання, яке ми відчували? Куди воно пішло? Де знаходиться та фантазія, якою ми малювали гарні, а, може, й потворні картини? Куди ділась та фарба? Куди зникла радість? Як ми вміли радіти малим речам. Куди пішла наївність? Хоча, ні. Наївність залишається з нами до кінця життя.
Ми загубили юність, Вам не здається? Коли в крові киплять гормони, якось не дуже думаєш про наслідки. Тут ми втрачаємо здоровий глузд. Тут ми хочемо бути самостійними. Тут ми хочемо жити, але дуже помиляємося про "гарне життя".
Ми загубили зрілість, Вам не здається? Ми думаємо лише про сім"ю. Про кар"єру. Про дітей, чоловіка. Прояв егоїзму розціюнюється як зрада. Зрада родині, яка тримається лише на твоїх плечах. І чому тут радіти?
Ми знайшли старість, Вам не здається? Тут є все - радість дитинства, "гарне життя" юності, розуміння зрілості. У цей час розумієш, що потрібно було жити. Але жити хочеш тільки зараз. Цей вибуховий коктейль, взятий з різних пір наших років, дає забійну силу отрути. Спасіння немає. Протиотрутою є лише спогади. Хоча вони рятують ненадовго. Так, ми знайшли старість, але не втримали. Бо розуміємо, що її не втримати і нічого не повернути.
Вам не здається, що ми загубили життя? Так, ми жили. Але не так, як хотілося жити. Ми не зберегли дитинство в юності, не перенесли їх у зрілість, а зрозуміли це все лише у старості. Вам не здається, якби у зрілості була фарба дитинства жити було б краще? Цікавіше? І хто сказав, що почувати себе дитиною неправильно? І чому його всі послухали? Чому всі піддали своє життя стражданням?...
Пішли полювати на мамонтів? Давай здійснимо навколосвітню подорож? Зробимо 100 гарних вчинків? Зробимо те, що давно хотіли, але не наважувались? Давай зробимо щось гарне? Давай будемо жити?
Ми загубили життя. Але я вважаю, що його ще не пізно повернути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199510
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2010
автор: Alex_Rude