Мамо. Мамо. Я вас памятаю.
Серце юне болить й донині.
Лиш лице ваше світле згадаю,
Зразу плачу в печальній хвилині.
Мамо. Скажу вам в серцях.
Я готова за вас померти!
Обернула б весь світ у прах,
Якби смерть це могло зітерти.
Мамо. Я вірю, вам краще там.
Тільки ж я наодинці лишилась.
Мамо, тиша завжди любилася вам,
Тому мовчки в той день я простилась.
Відпустила вас, коли світ проспівав,
Коли дзвони печальні пробили.
Відпустила, як вітер в степах завивав.
Тільки вхід мні на небо закрили.
Я б хотіла тепер прихилитись до вас
й цілувати заплакані очі.
Я б хотіла до серця тулитися вам,
й осушити ті сльози дівочі.
Ненько рідна, серце тужить без меж,
його біль на шматки розриває.
Хочу знати, що ви сумуєте теж,
що душа ваша все памятає.
Точно знаю, рідненька, заглянеш у снах
однієї погожої днини.
Коли місяць засвітить у вікнах,
ти прийдеш до своєї дитини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199492
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.07.2010
автор: Даринка Квач