Ковтнеш за хвилину два подихи вічності,
Забудеш десятки незроблених справ.
Зайдеться душа від нестримної ніжності
До квітів, до неба, до повені трав.
Ти схлипнеш неждано і знову повернешся
У звичнім керунку назустріч добі,
Та в дикому танці шаленого Ероса
Щось викрутить душу, мов руки, тобі,
Розірве на клапті, розсипле на атоми,
Збере, як намисто, наповнить вином—
і зникне раптово, неждано-негадано,
як сон поранковий, пустельний фантом.
Затримаєш спогад листами і віршами,
У звичнім керунку підеш навпростець,
Наповниться серце великою тишею—
Отак із людини зростає митець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2010
автор: мирослава