Зорі вечірні на небі зійшли,
вже сонце проміння сховало,
цією стежиною довго ми йшли.
тоді вже був вечір.Смеркало.
Багато слів було сказано.
Думок ще більше приховано,
Чому все хороше ні разу не згадано?!
а все ...про погане ,говориться...
Чому я не можу сказати "Люблю"
Коли я ТАК хочу сказати,
все розумію...ночами не сплю,
Повернись!Буду в небо кричати.
Іду.Вечір тихий,погожий,
та звістка сумна ,серце тривожить,
Плачу,бо страшно...поруч не має,
Голос мій рідний,де ж ти блукаєш?
Повернися до мене ,Як птах улітку!
Говори зі мною,як з подихом вітру,
не йди від мене,тихо благаю,
зізнаюсь нарешті"Я так тебе кохаю!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2010
автор: Natka777