І ти пішов, а я іще чекала
в останньому вагоні на пероні.
Пластмасовими клаптиками склала
пожмакану іронію в долоні.
І знов зайшло червоним глянцем фарби
потерте наче доля, важке сонце.
Стікають сльози в землю, чиїсь скарби,
не наші, зараз дивляться в віконце.
Розіб'є ниву, моїми казками,
далекими як море, твою скелю.
Не лишиться просторів поміж нами.
Так тісно й затишно, хоч лізь на стелю...
І ти пішов, залишивши туманний
відбиток кави на моїх губах.
А я іще чекаю так жаданно...
а серце ще вмирає на руках...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199006
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.07.2010
автор: тепла осінь