Вистукує бруківкою чиясь хода
по вулицях заплаканого Львова:
вечірній дощ - і я вже не одна
іду на сповідь до незайманого слова.
Дрімають витвори віків
під шелест часу... Незбагненно!
Ти будеш завжди, мій старенький Львів,
рукою творчості, що дихає натхненно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198790
Рубрика:
дата надходження 01.07.2010
автор: Окрилена