Живу без ГМО, не дивлюсь СТБ,
Торкаюсь світу, прочинивши єврошиби,
І в ньому пізнаю знайомого тебе,
Завдячую тобі за те, що є,
Не знаючи того, що буде.
Перетіканням слів, пересипання обріів-
Піску в пісочному годиннику холодний плин,
Боюсь минання літа ,аж до клаустрофобії,-
І клинить, і збираються думки у вирій, чи у клин.
Катрон і темпера, і трохи акварелі-
Час кольори розмив, підправив і розтер,
Зелене в сіре, з білого- у чорне,- двері
І тільки небо залишилось голубе.
І звужується світ, і ділить все на 7, зриває дати,
Ти дарував комусь у пляшечці "Быть может"
Я знаю те - чого б могла не знати,
І винен в цьому кофеїн, і дощ, і нежить.
У мене на полиці Джі ван ші,
Вкладаю час у файли, ріжу плівку чорно-білу,
Тоді, мабУть, я гралася у " чу-ва -чі",
А ти вже жив у ночі туркусОво-синій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2010
автор: Лана Сянська