Дикунка.
Омріяне літо.
Сидіти та підставляти
обличчя
червневому сонцю.
Нині - в останнє,
Бо завтра вже липень
І я
зраджу йому
з тобою.
Я забуваю про те,
що вчора майже
Кохалась,
майже лишилась одна
і майже з тобою зосталась.
Майже...
Бо між нами
у ліжку,
як меч
ще не зроблена Богом
Дримба...
Ти спиш?
У сні ж
тримаєш мене за коси
І я від того
наливаюся спокоєм
і теж засинаю.
А ти, немов інквізитор,
раптово прокидаєш
зливами безперечного шалу...
І лишаєш мене
на межі з
майже...
Я всоте вигинаюсь
назустріч,
щоб майже
тебе вловити.
Зволікаю...
Зволікаєш...
"Де ти літаєш?"
-Чекаєш?
На прощання цілую
у спИну.
Там
у Тебе
родимка
майже там само...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2010
автор: LaLoba