Наш світ наповнюють слова
Лише слова і самота.
Пусті рядки кують серця.
Немає сліз, нема кінця.
Усе летить до прірви вниз -
То ще один людський каприз.
Ми щирість вбили до останку,
Любов покинули на ганку,
Хвилини в вічність закували,
До крихти радість зруйнували.
Ми покоряємось системі,
Пусті нащадки ненатхненні.
Так боляче звучать слова,
Що виходу уже нема.
Ми віримо, що всі безсилі,
Та ж світ грутнується на вірі.
Майбуднє наше у думках,
А думаєм ми ж лиш про крах.
І знов гримлять пусті слова,
Та дій нема і змін нема.
Ми думаєм, що нас врятують,
Що долю вище нам готують,
Та весь наш світ в людських руках.
Ми маємо здолати страх!
Ми маєм долю поміняти,
А не спасіння вічно ждати!
Та ми не чуємо, не вірим…
Не хочем жити без зневіри.
І світ напонють слова
Лише слова і самота!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2010
автор: Сонячний Янгол