Не сказав наостанок «Прости…»,
цілував ми не душу, а сльози,
йшов від мене і нищив мости,
залишаючи зливи і грози.
А душа не змирилась на те,
Впала ниць, наче з кулею в грудях…
Бачиш, мальва на стежці цвіте?
… там і впала без слідства і суду…
Поцілунки, гарячі слова…
Та на вчинки ти був небагатий.
Сива-сива твоя голова,
а любов не уміє прощати…
Не соромся ні сліз, а ні слів,
що було – попливло за водою.
Ти – брехав. Ти любити не вмів,
і не тлів, так як я за тобою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2010
автор: zvitka09